Ми не перекотиполе...

Друк E-mail

               Селищна рада вирішила –селищу  Більмак бути! 12 квітня депутати  відхилили пропозиції про перегляд свого рішення.  Незвичне, несподіване, для багатьох образливе рішення. Що це насправді, що воно значить? Окрім того, що це найвища точка Приазов»я ,Причорномор»я , друга за висотою на  Лівобережжі та центрі України, це сакральне  місце , якому поклонялися  всі кочові народи , які перебували тут протягом багатьох тисячоліть. Тут було унікальне святилище , відтворювало міф про створення Землі. Це таке ж ,як і всесвітньо відома мелітопольська Кам’яна могила, місце сили, місце земної і Всесвітньої енергетики, на жаль, недостатньо вивчене, обстежене та як кажуть, «розкручене».     

         Розкопки свідчать, що більше  трьох з половиною тисяч років тому люди вже тут жили (хай і не осіло), а ми всього – навсього трошки більше двохсот. Чиє насправді коріння глибше і чи маємо право ми люди, які прийшли на цю землю після них, про це забувати? Так, ми дійсно не загарбники, земля дісталася нам без війни (ця територія була приєднана до Російської імперії після завоювання Криму), але ми українці, як би нам не хотілося, не можемо вважати себе корінним народом на цій території. Так ми українці, ми патріоти, ми душу й тіло кладемо за незалежність і територіальну цілісність нашої молодої держави, а чи дає це нам право нехтувати пам’яттю тих, хто тут жив споконвіку, що від них залишилось у спадок? Кургани, які ми нещадно розорюємо, назви деяких річок, що зникають,  зникли навіть половецькі баби.

         Хіба що абзац у історичній довідці, та благенькі експонати в збіднілих музейних архівах. Історію землі, на якій ми живемо, треба шанувати, тим більше таке святе для прадавніх жителів цієї території місце сили та святилище  Більмак – могили. Вони вже знаходяться в плачевному стані, кар’єр місцевого підприємства потихеньку підбирається до його вершини, і ніхто не може гарантувати, що в наші буремні часи вона не зникне з лиця землі. Тож справедливо буде увічнити цей визначний топонім у назві селища.

Я впевнений, що  неоднозначне, для когось незрозуміле, дивне рішення про зміну назви селища, в майбутньому, дасть нам позитив, енергію Всесвіту, а душі пращурів стануть нашими заступниками та ангелами на землі й на небі.

Не годиться нам зневажливо, зверхньо ставитись до тюрських народів («ми українці, нащо нам ті дикі кочівники!»). Ми забуваємо, що переважна більшість з них,кіммерійці, скіфи, сармати,  були на той час найбільш розвинені, організовані та самобутні, у порівнянні з іншими народами. В нашій крові, як незаперечно доводять історики, тече частинка і їхньої крові, отже ми рідні і цим все сказано!

 Давайте продовжувати історію  не як високомірні невігласи, всезнайки та всевмійки, а як покірна роботяща невістка, яка сприймає традиції чужої сім’ї і врешті стає вправною господинею, а потім  і авторитетною, мудрою бабусею, хранителькою роду, яка береже традиції як старі так і набуті за її життя.

Щодо обурення частини противників назви: -«… ви нас зробили біль маками, і онуки,  і всі потомки будуть більмачатами»,  скажу одне – хто що  шукає – той те  і знаходить. Хтось бачить тільки більмо в оці, а хтось головну висоту, хтось «розділяю» - розділяй і володарюй, а хтось розділяй добро і зло, зерно від полови, вреші водорозділ. Адже нікому в голову не приходить жителів Коростеня вважати хворими на коросту, жителів Гадяча – отруйними плазунами, харків’ян - запльованими, могильовців – могильщиками, а для жителів Чорткова та херсонців взагалі немає пристойних слів. Абсолютна більшість мешканців цих поселень нізащо не погодяться змінити назву міста – це їхня гордість, це їхня історія. Все починається  з нашої голови, якщо ми переповнені негативними думками, зневажаємо самих себе – хто ж нас буде поважати! Коли людина думає тільки про хворобу, якої немає, врешті решт вона точно захворіє.  

Через декілька років ми також з гордістю будемо говорити – я з Більмака!

Вірю так буде!

         До мене усвідомлення величі, самобутності значення цього слова також прийшло не одразу, адже як відомо, я вносив свої пропозиції, на мій погляд, достойні, змістовні, але з позицій сьогоднішнього дня вони значно поблякли. Впевнений, таке ж усвідомлення прийде і до вас, шановні жителі селища та району.

         В усьому напружені та негативних моментах процесу перейменування бачиться і значний позитив. Збільшилась, особливо на завершальному етапі, кількість жителів, які вважають себе особисто причетними до процесу творення історії нашого краю. Я вдячний активістам, які проводили опитування, доводячи переваги тієї, чи іншої назви, хоч ця робота не увінчалась успіхом. Я вдячний жителям району, які подавали свої пропозиції, своє бачення та оцінку процесу перейменування.

Особлива подяка депутатам селищної ради, які в умовах тиску з боку активістів та преси, в обмежених часових рамках прийняли, можливо інтуїтивно, рішення, та за майже два місяці більш глибоко усвідомили його правильність, не піддались на перегляд своєї позиції в бік менш змістовних, але таких, що подобаються виборцям.

Усвідомлюю і свої помилки, що призвели до роботи, яка потім була просто змарнована, як беззмістовна, такої, що не дала б позитивного результату (маю на увазі назву «Добродар»). Більше того, сам вносив таку-ж беззмістовну пропозицію як Благопіль. Це стало наслідком того, що я особисто та працівники апарату селищної ради, закони що стосувались перейменування вивчали поверхово, спирались переважно на закон про декомунізацію, а закони про географію та топоніміку залишили поза  увагою. Цим приношу вибачення за свої помилки, та ще раз висловлюю своє шанування за вашу роботу.

Приношу свої вибачення виборцям, які вважають, що я не прислухався до їх думки, не виправдав їх надій. Час все розставить на свої місця, а сьогодні – «Платон мені   друг, але істина дорожча!».

Неприємно здивувала позиція нашої районної газети, яка замість об’єктивного висвітлення позицій «за» чи «проти» висловлювалась тільки «проти», стала фактичним підбурювачем, центром напруги, закликаючи до акцій протесту, надавала образливі коментарі стосовно депутатів селищної ради та прийнятого рішення. Одні «есемески» чого варті! А назви публікацій «Люди проти, а хто за…» ? Тобто, хто «за» нелюди?

Рішення прийнято, та робота ще не зроблена. Нову назву ще повинна затвердити Верховна Рада, а своє завдання та завдання депутатів селищної ради бачу в переконанні громади, що нова назва відповідає не тільки законам, вона є автентичною, неповторною, це наше власне ім’я. Вона є продовженням, поглибленням історії нашого краю, його більш глибоким та міцним корінням, що сягає сивої давнини.

Це коріння дасть нам нову, свіжу енергію, сили та натхнення, розуміння того, що ми не перекотиполе – ми прийняли цю благодатну землю , ми шануємо людей, які жили тут споконвіку і будемо жити тут завжди в мирі і спокої.

         Будь-яка назва, навіть найвидатніша, повинна наповнюватись реальним змістом. Якщо в селищі буде брудно, незатишно, темно, занедбані соціальні об’єкти та інфраструктур, та наймиліша назва його не врятує! І навпаки назва Більмак засяє новими гранями, коли ми зробимо його чистим і затишним, світлим і усміхненим, з упорядкованими парками і скверами, дорогами  і тротуарами, закладами наповненими дитячими голосами, з розвиненим підприємництвом та достойною заробітною платою на кожному робочому місці.

         В святому писанні сказано: «Судіть  за справами їхніми».   Гарне, змістовне слово  Більмак  нам належить  наповнювати  достойним змістом!

Непорозуміння викликані зміною назви минуть, а назва залишиться, як дерево, що живиться глибоким корінням минулого, а своєю кроною тягнеться до неба майбутнього.

         З повагою
         Селищний голова                                                            Будник Павло Іванович                                                                                 

 
free pokerfree poker
© Куйбишевська селищна рада, Запорізька область, Україна