камеры

Діяльність селищної ради
Регламент
Положення про постійні комісії
План роботи
Проекти рішень селищної ради
Порядки денні засідань
Результати поіменного голосування
Рішення селищної ради
Протоколи сесій
Інформація про роботу постійних комісій
Діяльність виконавчого комітету селищної ради
Регламент
План роботи
Проекти рішень виконавчого комітету
Рішення виконавчого комітету
Структура та чисельність апарату
Нормативні документи
Розпорядження голови
Звіти селищного голови
Звернення громадян
Графік прийому громадян
Інформація про розгляд звернень громадян
Державні закупівлі
Нормативно-правова база
Річні плани закупівель
Інформація щодо закупівель
Бюджет
2016 рік
2017 рік
2018 рік
Місцеві програми
Доступ до публічної інформації
Нормативно-правова база
Порядок запиту інформації
Порядок оскарження
Звіти щодо задоволення запитів на інформацію
Адміністративні послуги
Реєстр адміністративних послуг
Стандарти адміністративних послуг
Комунальні підприємства та установи
Комунальне підприємство «Благоустрій»
Цілі діяльності комунального підприємства
Квартальна фінансова звітність
Річна фінансова звітність
Аудиторські висновки
Статут
Біографічна довідка керівника
Річні звіти керівника
Структура і розмір винагороди керівника
Рішення селищної ради та виконавчого комітету
Фактори ризику
Відомості про договори
Операції та зобов'язання підприємства
Підприємництво та регуляторна політика
Плани діяльності
Проекти
Аналізи
Звіти
Перелік діючих регуляторних актів
Громадські слухання
Інформація від територіального органу Державної фіскальної служби
Вакансії
Оголошення
Запобігання проявам корупції
Нормативно-правові акти з питань запобігання протидії корупції
Методичні рекомендації з питань запобігання і протидії корупції
Номери телефонів довіри правоохоронних органів
Очищення влади
Нормативна база
Відомості про стан проходження перевірки
Місцеві вибори 2018 року
Матеріали селищної виборчої комісії
Постанови селищної виборчої комісії
Декларації кандидатів на посаду селищного голови
Декларації кандидатів в депутати селищної ради
Перейменування селища та вулиць
Декларації посадових осіб

Корисні посилання

01

02

03

08

09

05

06

БІЛЬМАК-замальовки-1На «маківці»  Запорізької  області

Глава перша: географічна

Більмак-могила – геологічний пам’ятник і пам’ятник археології, найвища точка Приазовської височини. Розташована в її центральній частині - на території Більмацького району Запорізької області, в верхів’ях річки Бельманка, притоки Берди, на околиці села Трудового Більмацької селищної ради.

Висота Більмак-могили, що представляє собою гірський вихід Українського кристалічного щита, – 324 метри. На вершині її в давнину був насипаний курган. Він конусоподібний, висотою вісім метрів, діаметром до 100 метрів.

Під насипом одного з курганів поблизу Більмак-могили вивчено дуже рідкісне святилище доби пізньої бронзи [15-го століття до н.е.]. У ньому відтворено стародавній міф про створення світу за участю Змія, Вогню і Світового яйця.

Крім того, що Більмак-могила – найвища точка Приазов’я [і, відповідно, Запорізької області, будучи її верхівкою], з якої беруть початок кілька степових річок, гора виконувала важливу роль в історії заселення Лукомор’я, як поетично називають Приазов’я.

При цьому, вона служила не тільки орієнтиром на місцевості. Як можна припустити, Більмак-могила для всіх народів, селившихся біля неї, була сполучною ланкою, який з’єднував земний світ з небесним світом – світом духів.

 

 

Zaporozhzhya-mapaГлава друга: археологічна

З безлічі курганів, розташованих поруч і Більмак-могилою, вивчені [зокрема, запорізьким археологом Валерієм Самарою] кілька.

В одному з них перебував скелет людини, що мешкав в більмацькому степу понад три з половиною тисяч років тому. В іншому кургані археологи знайшли кам’яний ящик [своєрідну труну], перекритий трьома плитами. Усередині виявилися фрагменти керамічного посуду в орнаментом 15-го століття до н.е. Останки людини при цьому були відсутні. Ймовірно, це було символічне - кенотафне поховання людини, яка загинула на чужині.

 

Третій розкопаний курган глибоко шокував дослідників старовини. Він складався з двох насипів, кожен вище трьох метрів. Один з них приховував кострище діаметром приблизно у 18 метрів. Товщина спресованого попелу, що лежав тут близько трьох з половиною тисяч років, досягала 25 сантиметрів. Виходить, що вогонь там підтримувався близько півроку.

 

По краю кострища стародавні люди виклали конструкцію з граніту, що нагадує змію. На попелі знаходилася кам’яна споруда до п’яти метрів в довжину – у вигляді яйця, розрізаного вздовж.

Умовна змія ніби охоплювала, захищаючи, яйце.

А навпроти споруди височів виконаний з дерну насип довжиною близько 20 метрів і шириною близько восьми.

Фахівці, включаючи Валерія Самара вважають, що вся ця трохи дивна композиція – матеріальне втілення міфу про створення світу, властивого культурам всіх індоєвропейських народів: символічний фалічний насип запліднює викрадене темними силами яйце, в якому потім зароджується життя.

 

У цьому ж кургані було виявлено більш пізнє поховання, що відноситься до кінця восьмого століття до н.е. У ньому знаходилися гранітний вівтар, посудина для зерна і бронзовий казан.

Виходить, що Більмак-могила і прилеглий до неї степ були священними теренами ...завжди.

Незвіданою залишається тільки сама Більмак-могила, яка, як я вже говорив, була сполучною ланкою, який з’єднував земний світ з небесним.

 

Глава третя: лірична

За підказкою Більмацького селищного голови Павла Будника, привожу спогади про Більмак-могилі уродженця Більмацького району, генерал-лейтенанта, одного з творців ракетного щита СРСР Григорія Кисунько:

«Розповідав дід і про великий степовий курган за селом, який, правда, крадеться за масивом Бельманского лісу, висадженого поміщиком Свягіним. Цей курган називають і Більмак-Могилою, і Горілою Могилою, тому що, за переказами, в давні часи на ньому був живцем спалений турками хоробрий запорожець на прізвисько Більмак. Це прізвисько перейшло і до кургану, і до витікаючої від нього степової річечки Більманка, і до розкинутого уздовж неї нашого села Більманка. Мені довелося побувати біля Гострої Могили, що недалеко від Більмак-Могили, коли дід узяв мене на сінокіс. Сам він косив м’яку запашну лугову траву, а я оберемками тягав її до свого маленького стіжка. Дід теж зробить собі дорослий стіжок, але до вечора, коли трава трохи підсохне.

 

Набігавшись, побрів я до свого стіжка і там заснув. І приснився мені запорожець Більмак, особою точно як мій дід, але одягнений як козак Мамай, намальований зсередини на кришці скрині у сусіда – дядька Кузьми. У запорожця була крива, як дідова коса, шабля, і стояв він на самому верху Горілої Могили, а в траві, прикинувшись будяками, до нього з різних сторін підповзали вороги в червоних чалмах і фесках, а то і скакали верхи на величезних, як коні, кониках. Я був тут же на кургані та підказував дідові Більмаку, з якого боку ближче всіх підповзала вража сила, а він змахував своєю шаблею-косою, і виблискувала вона над червоноголовими будяками, і шелестіла падаюча разом з ними висока трава. І так косив дід цілий день, а до вечора, коли трава підсохла, турки підпалили її з усіх боків, і полум’я почало підходити до діда Більмака й до мене, і стало дуже жарко, як буває, коли наблизишся обличчям до дверцят груби – лежанковойгрубки, в якій палахкотить солома. Від спеки й від полум’я, що обпалює обличчя, а може й від припікаючого мене на стіжку полуденного липневого сонця, я прокинувся. А дід за цей час і справді - ого, скільки накосив трави!»

Дякую за ліричний відступ [в серйозних мемуарах «Сповідь Генерального конструктора»], пане генерал!

 

 

Глава четверта: горішня

Про наших степових горах, що представляють собою виходи кристалічних порід серед безкрайніх ковилових пристроїв, згадував, виявляється, особисто Клавдій Птолемей – видатний географ і астроном [точніше, астролог] античності, що жив за часів імператора Марка Аврелія.

 

Зокрема, з п’ятої глави третьої книги його «Керівництва по географії», в яке, як запевняють знаючі люди, поправки не вносилися протягом ...півтори тисячі років - настільки воно точно було складено, можна дізнатися, які гори перебували в древній Сарматії, що розташовувалася неподалік від сучасного Озівського моря.

«Серед них, – уточнює автор «Посібника з географії» Птолемей, – називаються ПевкаАмадокаВодин, Алан, Карпат, ВенедськіРіпейскі».

 

Відзначивши далі, що по березі Меотиди, як за старих часів Озівське море прозивали, – аж до Аланских гір, проживають язиги й роксолани, а за ними, всередині країни, живуть скіфи-алани, Птолемей вказав і точне місцезнаходження гір цих Аланских. І навіть помістив їх на свою античну, але вельми точну, як, повторюся, стверджують знавці, карту Сарматії.

 

Поглянувши на неї, навіть не фахівець зрозуміє, що на карті зображені вершини... Приазовської височини. Чи не найдавніші на землі гори, що налічують понад два мільярди років, вершини яких ніколи не покривали води древнього, так званого Сарматського моря. По ним, образно кажучи, сам Господь ходив, створюючи іншу земну твердь.

Тільки головну вершину степових гір Птолемей не вказав. А вона, мабуть, вже тоді іменувалася так само, як і зараз іменується: Більмак.

 

Або головна, як дуже близько до першозначенню можна перекласти назву домінуючою на Приазовській височині вершини, яку, разом з іншими степовими горами, частіше в народі називають могилою.

За чиєюсь безглуздою підказкою називають, щоб вершини ці стародавні викликали в душі негативну реакцію.

Причому назви ці – могильні – не вчора з’явилися.

Ось, наприклад, таке оповідання 98-річного жителя села Царе-Костянтинівка [нині це Більмак] записав 22 січня 1879 року дослідник Запорожського краю Яків Новицький [цитую оригінал запису]:

 

«Більмак и Токмак – це высокімогылы, далеко з їх выдно всі округы. Перед заходом сонцаякъвыйдешъ на Більмакъмогылу, то выдно Оріхів, Жеребець, Токмак, КаменнімогылыпідъТемрыком [Темрюком] и богатоінчихмогыл і слобід.

Після запорожців біля Більмакмогылыстоялы ордою калмыкы і нагайци. Тут воныпаслыовецьскотъ. Було проїздом чумакыякъ підвернуть до їхнегокошаночувать, то воны їх приймають за гостей, годують.

Колысь на велыкыхъмогылахъстоялымамаї [бабы], лыцем на востокъ».

 

Якщо дійсно є на Більмак-горі могила, а вона, як запевняють археологи, там є - всередині курганного комплексу, то можна лишень-бо здогадуватися, хто в ній похований. Думаю, не інакше, як цар древній. До речі, прадавнім його вважали навіть стародавні скіфи-алани з птолемеївского «Керівництва по географії», що відноситься до другого століття нашої ери: адже кургану на Більмак-горі близько п’яти тисяч років!!!

 

Ось і виходить, що ледь не з часів біблійного Ноя відома людям Більмак-гора. І не просто відома, а й цінована ними і щиро шанована. Як святиня!

Та й як було не поважати чудо в степу - вихід на поверхню гірських вершин! Нічого подібного більше не знайдеш аж до Казахстану.

Кому не довелося ще побувати на Більмак-горі, але хто дуже бажає доторкнутися до її святості, поспішайте, доки не пізно: найвища вершина, верхівка і Запорізькій області, і Приазов’я, може безслідно зникнути з лиця землі.

В чому причина?

 

А кар’єр, в якому видобувають граніт, поступово перетворює давню гору, унікальний пам’ятник природи, занесений в усі довідники й енциклопедії, в півострів. Сьогодні вже з трьох сторін підійшов до гори.

І тому можна припустити: як тільки перешийок, що з’єднує гору-могилу з великою землею, зникне, Більмак, перетворившись на острів посередині гранітного кар’єру, впаде.

До речі, нині мені вдалося Більмак-гору розгледіти з кар’єру, куди зазвичай вхід стороннім закритий. Видовище вражаюче.

 

Величезна, уступами виконана, чаша кар’єра з хаотично розкиданими уламками граніту, потріскані стіни кар’єра – граніт же в ньому вибухами добувають, і вершина Більмак-гори, що здніймається над іншими гранітами. Точно те місце, де курган насипаний, і є вершиною гори.

Як про це здогадалися стародавні люди, якщо вся гора раніше була прихована під шаром землі?

 
 

Замість висновку

За словами Більмацького селищного голови Павла Будника, врятувати Більмак-гору вже неможливо. Роботи в кар’єрі, який, до слова, протягом 80 років забезпечує щебінкою як автотраси Запорізької області, так і магістралі Придніпровської залізниці, ніхто не зупинить.

– Виходить, гора, яка навіть на гербі вашого селища позначена, таки перетвориться на острів посередині кар’єра?

– Не перетвориться! – запевнив голова. – Кар’єр буде від неї йти – в поля.

Радіти цьому чи ні, я не знаю.

181259113

© Володимир Шак для «МИГ»